Фінальний свисток

Футбол – магія, що має властивість вселятися в душі її адептів і дивним чином об'єднювати. Чари футболу бувають різними. Вони залежать від того, який напрям ми задаємо емоціям, що отримуємо від споглядання матчу. Проте, свято футболу це лише епогей. До цього передує важка, клопітка праця господарів. Тих хто власним авторитетом і репутацією ризикує й старається провести чемпіонат на найвищому рівні.

Євро-2012 відбулося. Як то буває після довгої п'янки, зараз настав час великого похмілля. Ейфорія всезагальної задоволеності зникла разом з іноземними фанатами та фан-зонами у приймаючих містах. Тішить, що збудовані та відремонтовані дороги і/чи аеропорти залишаються з нами.

Цього разу футбольне свято континенту пройшло без вражаючих сенсацій. Іспанія вважалася фаворитом. Іспанці здобули перемогу. Проте сенсація була в іншому: господарі, що приймал гостей, показали себе європейцями, а особливо в ментальному розумінні цього слова.

KIBICE UKRAINY W STREFIE KIBICA PODCZAS MECZU UKRAINA - SZWECJA Fot. Stefan Romanik / Agencja Gazeta

Останні півроку про Україну, в європейській пресі було стільки негативу, що складно зрозуміти, як існує така держава, котра тотально поринула в корупцію, бантитизм, проституцію, шовінізм й ще ряд суспільних епідемій. BBC знімало фільми жахів про українських фанатів, німецькі видання публікували загрозливі статті. Були навіть реклами, де закликали жінок не відпускати своїх чоловіків в Україну, краще купити кавоварку.

Проте загрози не виправдалися. Подивовані української гостинністю, а особливо цінами, більшість європейських вболівальників обіцяли повернутися, адже так зручно і дешево вони не відпочинуть ніде. Волонтери, громадяни приймаючих міст справилися навідмінно. Під час Євро Львів перетворився у місто посмішок, що гостинно чекало нових людей, вражень спілкування. Львів яни люблять розмовляти. А чемпіонат їм надав таку нагоду. Ми любимо радіти й хотіли веселити інших.

Важко сказати, чи чемпіонат наблизить Україну до Європейського Союзу в політичній площині. Натомість, вже точно можна стверджувати, що в розумінні культурному, ментальному та ціннісному наша країна ще більше зблизиться з європейцями. Політика – це процес мінливий, проте визначальний у євроінтеграції.
Українська влада не змогла наблизитися до Єропи політично. Цьому посприяло декілька факторів і чи не найбільший - не бажання йти на конструктивні переговори. Але влада з українським народом грають у різних командах і там, де наші керівники програли, ми, українці отримали чималу перемогу.

Ми зі всієї сили намагалися показати, що ми такі ж, що ми європейці і в більшості випадків нам це вдалося. Звичайно, були негативи, куди ж без них. Але вони не були такими апокаліптично безнадійними, яких можна було б очікувати після прочитання окремих матеріалів у пресі. Думаю, що ми справилися.